Ювілей видатного українця –130 років від дня народження Павла Григоровича Тичини.
Творча спадщина талановитого поета, ученого-літературознавця, публіциста, перекладача, як і раніше, не залишає байдужими численних шанувальників, а ліричні вірші поета, пронизані тонким почуттям прекрасного, назавжди увійшли в скарбницю світової літератури. Про нього написано досить багато: створено антології, детальні біографічні матеріали, зібрано його малюнки, художні твори, відкрито музей.
Народився 27 січня 1891 р. в с. Піски (нині Бобровицького району Чернігівської області) в багатодітній родині сільського дяка. З дитинства був змушений заробляти собі на хліб, співаючи в церковному хорі. Навчався в бурсі, а потім — у Чернігівській духовній семінарії. Саме тут вирішилася його подальша доля: один із викладачів семінарії — художник і поет М. Жук познайомив здібного учня з М. Коцюбинським. П. Тичина став відвідувати його «суботи», на які збиралися поети-початківці з Чернігова і навколишніх населених пунктів.
У 1913—1917 pp. навчався в Київському комерційному інституті і водночас працював у редакціях різних газет і журналів, помічником хормейстера в театрі М. Садовського.
Друкуватися почав з 1912 р. у журналах «Літературно-науковий вісник», «Рідний край», «Українська хата».
Уже перша збірка «Сонячні кларнети» (1918) засвідчила неабиякий талант її автора. Вірші цієї збірки вирізняються тонкою музичністю, багатством ритмомелодики, поєднанням засобів новітньої поезії з українською народнопісенною традицією. 1920 р. виходять збірки «Плуг» та «Замість сонетів і октав». 1924 р. вийшла збірка «Вітер з України», що стала визначною подією в літературному житті.
Залишив велику спадщину як перекладач,  автор наукових праць з літературознавства, мовознавства, теорії музики. До кінця життя очолював Комісію Спілки письменників України з роботи з молодими літераторами, благословивши на творчий шлях багатьох українських поетів.
Академік АН УРСР з 1929.
Помер 16 вересня 1967 р. у Києві.
До цієї дати у Покровській дитячій бібліотеці оформлено книжкову виставку «Неодцвітаюча весно моя…», на якій розміщено  твори поета, матеріали, що висвітлюють основні віхи життя й творчості Павла Григоровича Тичини, літературні портрети, фотографії.